Ця війна безглузда, нагла, непотрібна,
Не потрібна зовсім, як кожна із війн.
Людина, що Божа, у житті не здібна
Кидать в свого ближнього кучу "градів", мін.
Хто штовха нас кожного у брудну політику?
До добра хто кожного серце закрива?
Лиш один "запудрювать" нам мізки уміє так-
Хитрий, злий, підступний, наглий сатана.
Попрошу задуматись: А в моєму серці,
У моєму розумі хто ж там прожива?..
Хто стоїть в житті моїм на найпершім місці:
Бог Святий і Праведний чи злий сатана?
Чи люблю я ближнього, а також найдальшого?
Чи усім бажаю тільки лиш добра?
Захищаю меншого? Поважаю старшого?
У моїм сердечку спокій чи війна?
Нам потрібно, друзі, кожному з собою
Кожну мить нещадну проводить війну:
Корчувать гріхи свої й повнитись любов'ю,
Вилить геть із серця ненависть мутну.
Сатана нашіптує: "У сусіда краще,
У сусіда більше й ліпше він живе...
Ти підстав підніжку, щоб йому упасти.
Пороби на смерть йому, нехай він помре!
Можеш річ поцупити, що приємна серцю.
Обдури скоріше отого "лопуха"!
У вогонь додай вогню, в борщ підсип же перцю-
Сварка у сусіда нехай не вщуха!
Камінь кинь у голову! Плюнь в лице противнику!
Нахабно, без черги пролізай вперед!
Процвітають хитрі всі, нахаби і здирники!
Тож грабуй навколо все і розтрощуй вщент!"
Коли Адам з Євою Бога не послухали
Й раптово побачили, що вони нагі,
Чи вони надіялись і чи тоді думали,
Що пішли дорогою смерті, смутку, тьми?
Сатана оголює, роздяга й говорить:
"В тебе ніжки гарні...Чом не показать?!"
Моду всім нав'язує нахабно й проворно,
Дає невдоволення нам на нашу стать.
Діток убиваємо по його наущенню:
"Аборт - це є вихід! Викинь геть дитя!
Надолужиш потім ти це своє упущення-
Без дітей щасливіше й вільніше життя!"
Бог же в своїй Біблії так усім говорить:
"Діти - нагорода, спадщина Господня!"
Вбивцями являються, хто аборти робить.
Скільки ж убиваємо діток ми щодня!
Припиніть безглузді війни і нахабство!
Загланімо кожний в серденько своє.
Кожну мить зміцняймо Боже святе Царство.
Лиш Христос Спаситель хай в серцях живе.
Хлібом поділіться кожен з своїм ближнім.
Захистіть, зігрійте вдів, сиріт, нужденних.
Серце хай наповнить Бог Святий Всевишній,
Любов'ю і мудрістю в ньому хай живе Він.
Що не славить Бога, що несе розруху,
Смерть і сльози, відчай, горе і печаль-
Це не дозволяє жить Святому Духу
В нас з тобою, друже. І дуже, дуже жаль...
Я зрікаюсь, Господи, всіх гріхів і бачення,
Всього, що неславить імені Твого.
Жду від Тебе милості, жду від Тебе прощення.
Всім серцем прославляю Господа мого!
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 1992 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Перспектива - Анна Лукс В ПОСЛЕДНЕЕ ВРЕМЯ ВСЁ БОЛЬШЕ И БОЛЬШЕ христиан ОСТАВЛЯЮТ "СВОЮ" ЦЕРКОВЬ И УХОДЯТ В ДРУГУЮ. Это становится каким-то наваждением. Причины самые незначительные. Иногда говорят: " Человек ищет, где лучше, а рыба, где глубже". НО ЧТО МОЖЕТ БЫТЬ ГЛУБЖЕ И ЛУЧШЕ ХРИСТА? А ЦЕРКОВЬ- ЕГО ЦЕРКОВЬ- ЛЮБИМА ИМ И НИКОГДА НЕ БУДЕТ ОСТАВЛЕНА. НЕ МЕСТО ДЕЛАЕТ ЧЕЛОВЕКА СВЯТЫМ, А ИСТИННОЕ ПОСВЯЩЕНИЕ СЕБЯ В ХРАМ БОЖИЙ НАПОЛНЯЕТ ЧЕЛОВЕКА СВЯТОСТЬЮ ОБИТАЮЩИМ В НЁМ ДУХОМ БОЖИЕМ. ПОРА ВООБЩЕ ЗАДАТЬ КАЖДОМУ СПАСЁННОМУ КРОВЬЮ ХРИСТОВОЙ ВОПРОС: "А правильно ли бежать из одной церкови в другую?" Может, стоит остаться и молиться Первосвященнику о тех "неправильностях", которые режут глаз, а не оставлять братство самым лёгким путём своего бегства от трудностей, которые исправляет только Сам Великий Первосвященник. Встать с Ним в проломе за своё братство. Перспектива... Это слово я услышала от одного брата, который на мой вопрос: "Почему он хочет уйти из этой церкви в другую?", Ответил, что здесь у него нет перспективы. Я не могла освободиться от мысли о перспективе. Молилась и размышляла. В чём же перспектива Христиан? И может ли помышление о ней двигать нашими поступками и словами? МОЖЕТ!!!Может, если мы точно определим для себя, это понятие и соизмерим с ним нашу Христианскую Жизнь. В этих размышлениях родилось стихотворение, и я уверена, что другие перспективы перед Богом - ничто! Мы - не свои, а стало быть, нами не могут двигать личностные желания выделиться, преуспеть или возвыситься в талантах, данных Господом. ЧТО УГОДНО ХРИСТУ КАК ГОСПОДИНУ МОЕЙ ЖИЗНИ? И Я, И ТЫ КАК ХРИСТИАНЕ ДОЛЖНЫ ЗАДАВАТЬ СЕБЕ ЭТОТ ВОПРОС ПЕРЕД ЖИВЫМ БОГОМ В МОЛИТВЕННОЙ ТИШИНЕ.
